Найбільш поширені випадки, які потрібно вирішувати територіальним громадам щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, стосуються зміни з особистого селянського господарства (ОСГ) на цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
      Взагалі, порядок зміни цільового призначення земельної ділянки подібний на порядок відведення земельної ділянки у власність із земель державної або комунальної власності, але має відповідні особливості.
      Таким чином алгоритм зміни цільового призначення з ОСГ на забудову буде виглядати наступним чином:

Крок 1. Оформлення заяви власника на зміну цільового призначення

      На сьогодні чинними нормативними документами дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки вже не передбачається. Для першого кроку необхідна нотаріально засвідчена заява на зміну цільового призначення земельної ділянки, підписана власником. Саме ця заява і буде підставою для розробки проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення землі на наступному кроці.

Крок 2. Розробка проекту зміни цільового призначення земельної ділянки з ОСГ на забудову

      Для розробки проекту землеустрою про зміну цільового призначення необхідно звернутися в територіальну громаду, або в землевпорядну організацію, яка має у своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників, та укласти відповідний договір на розробку землевпорядної документації, або (проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки).
      Розробка проекту займає в середньому від 1-го до декількох місяців часу, протягом яких необхідно отримати додаткові вихідні дані, розробити документацію (скласти картографічні матеріали, креслення та ін.). Щодо погодження проекту відведення. В травні 2021 року набрали чинності зміни до земельного законодавства, відповідно до яких проект зміни цільового призначення земельної ділянки погоджується тільки в окремих випадках.
      Так, встановлена вимога щодо обов'язкової наявності генерального плану, плану зонування або детального плану території яка встановлена ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Тобто, наявність затвердженого генерального плану, плану зонування або детального плану території є обов'язковою в ході затвердження проекту зміни цільового призначення.
      Разом з тим, Статтею 20 Земельного Кодексу України передбачається що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
      •   земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
      •   земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
      Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об’єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.
      Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).
 –       3. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках:
      •   передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
      •   консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель;
      •   віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;
      •   зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).
 –       4. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.
 –       5. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
 –       6. Зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує:
      •   розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки);
      •   прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).
 –       7. Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі:
      •   якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально);
      •   якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування;
      •   зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.
      •   зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

{Частину сьому статті 20 доповнено абзацом згідно із Законом № 1657-IX від 15.07.2021}
 –       8. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) забезпечення виконання зобов’язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва.
 –       9. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається виключно у разі:
      •   розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією;
      •   розміщення об’єктів промисловості на землях, визначених пунктом "а" частини першої статті 150 цього Кодексу;
      •   відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення.
 –       10. Включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони не тягне за собою обов’язковості зміни виду її цільового призначення незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, визначення яких є можливим у межах такої зони.
 –       11. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки несільськогосподарського призначення з віднесенням такої земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, власником якої є особа, яка відповідно до положень Земельного кодексу України не може набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, така земельна ділянка підлягає відчуженню протягом одного року з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про змінене цільове призначення земельної ділянки.
 — Зміна цільового призначення земельних ділянок за межами населених пунктів відбуватиметься або через розробку землевпорядної документації, або в спрощеному порядку, коли достатньо волевиявлення особи, якщо був розроблений і затверджений комплексний план просторового розвитку громади. Цільове призначення може бути змінене лише в межах дозволених видів використання земель, встановлених комплексним планом просторового розвитку громади.
 — Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок для потреб, пов’язаних із користуванням надрами, наразі не змінився

Крок 3. Затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки

 — Після розробки, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки передається на затвердження до органу місцевого самоврядування. Орган місцевого самоврядування на черговій сесії приймає рішення про затвердження чи щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.
 — Відмова у затверджені проекту землеустрою може бути оскаржена в судовому порядку.
 — Згідно чинних нормативних документів проект зміни цільового призначення в межах і за межами населених пунктів затверджується місцевою територіальною громадою.

Крок 4. Отримання витягу з кадастру (ДЗК) зі зміненим цільовим призначенням

 — Після затвердження, проект щодо зміни цільового призначення земельної ділянки подається державному кадастровому реєстратору до місцевого управління Держгеокадастру з метою внесення відомостей про зміну цільового призначення до Державного земельного кадастру (ДЗК).
 — Додатково до проекту землеустрою необхідно надати державному кадастровому реєстратору обмінний файл у форматі XML, який містить певний перелік даних, що спрощують реєстратору внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
 — Плата за внесення до земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки не передбачається. Інформація про нове цільове призначення земельної ділянки передається з державного земельного кадастру в реєстр речових прав на нерухоме майно, автоматично.

Сьогодні не тільки формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ), а й їх подальша економічна діяльність відбуваються за умов, коли органи місцевого самоврядування не мають повної та актуальної інформації про наявні ресурси (земельні ресурси, корисні копалини інженерні мережі, виробничий потенціал), а також не володіють методологією та програмним забезпеченням для використання такої інформації у своїй роботі. Досвід компанії «БломІнфо - Юкрейн» з розробки картосхем сучасного і перспективного використання земель ОТГ свідчить, що навіть більшість землевпорядників працюють в умовах відсутності повного набору необхідних даних та інструментів для роботи. Крім того, існуючі дані неоднорідні та іноді несумісні між собою (різні форми подання, якість, системи координат, формати, структура тощо), а єдині вимоги до їх збирання взагалі відсутні. Це обумовлене тим, що впровадження єдиної методики управління ресурсами громади за допомогою геоінформаційних систем (ГІС) вимагає значних фінансових витрат - не тільки для придбання сучасних комп'ютерних засобів і необхідного програмного забезпечення, а й для оплати праці висококваліфікованого персоналу, який повинен забезпечувати технічний супровід роботи софта і «заліза». На жаль, більшість ОТГ фінансових можливостей для цього не мають - тому забезпечення ОТГ відповідними геоінформаційними ресурсами з практичної точки зору може бути досягнуте лише іншим шляхом: через створення регіональних геоінформаційних процесінгових центрів (ГІПЦ), які надаватимуть усім ОТГ можливості накопичення та обробки своїх геоданих дистанційно - коли землевпорядники, архітектори, економісти та менеджмент ОТГ працюватимуть на своїх комп’ютерах, як на автоматизованих робочих місцях (АРМ), підключених до ГІПЦ за технологією «клієнт-сервер». Сьогодні компанія «БломІнфо - Юкрейн» готова поділитись досвідом своєї роботи по створенню ГІПЦ і підключенню до нього пілотних ОТГ. Програмне забезпечення автоматизованої ГІС ОТГ реалізовано на базі системоутворюючої платформі ГІС АгсGIS компанії ЕSRІ, системи управління базами даних РоstGгеSqІ в середовище операційної системи Linux.

Програмно-технічний комплекс ГІПЦ дозволяє ефективно вирішувати наступні завдання:

1. Централізоване адміністрування роботою автоматизованої ГІС ОТГ.
2. Надання користувачам кваліфікованої консультативної допомоги з усіх питань роботи з системою управління ресурсами ОТГ.
3. Забезпечення інформаційної безпеки, цілісності й збереження баз даних, реалізація публічних геопорталів ОТГ.
4. Навчання всіх категорій користувачів ГІС ОТГ.
5. Розробка і впровадження нових програмних додатків для роботи з базою геоданих, і управління ресурсами ОТГ.
6. Формування БГД ресурсів ОТГ і створення картографічної продукції.
7. Використання системи електронного документообігу ОТГ.

Для створення ГІПЦ було використане комп'ютерне і телекомунікаційне обладнання НР, NеtАрр, Quintum, Allied Telesis та інших компаній. Система зберігання даних (СЗД) реалізована за технологією об’єктного зберігання даних в системах NetApp Storage Grid WebScale, в якій кожен файл складається з даних і метаінформації (власник, права, час модифікації і т.д.). Таке об’єктне зберігання дозволяє роз’єднати ці частини і зберігати їх у вигляді «ключ/значення», що забезпечує підвищення безпеки даних і відкриває можливості децентралізованого, розподіленого зберігання даних величезних масштабів з прозорою міграцією даних, реплікацією і прозорим перемиканням кінцевих споживачів між нодами об’єктного кластера. Базовий обсяг об’єктної СЗД NetApp Storage Grid WebScale, яка розгорнута в складі технічних засобів 1-ї черги ГІПЦ становить 144 Тб, проте в разі потреби його можна збільшити до 512 Тб і більше, а також підключити до «хмари». В основу розробки баз даних про ресурси ОТГ покладено принципи трьохрівневої архітектури ANSI/SPARC (American National Standards Institute/Standards Planningand Requirements Committee), відповідно до яких рекомендується будувати системи управління даними . Відповідно до цих принципів, в системі управління даними виділяється три рівні: зовнішній (інтерфейсний), концептуальний та внутрішній. Такий підхід забезпечує незалежний розвиток інструментів доступу та роботи з даними (зміни у порядку введення та обліку даних, розширення інструментарію для доступу та використання даних у різни цілях), концептуальної моделі даних (розвиток об’єктної моделі даних про територію ОТГ) та внутрішньої реалізації управління даними (СУБД, операційна система, мережеві засоби). Крім того, варто зауважити основну особливість баз даних про ресурси ОТГ – це геопосторові дані, що базуються як на основі чисто атрибутивних таблиць та відношеннях між об’єктами, так і на таблицях, що містять опис просторового положення та просторові відношення об’єктів. Тобто, модель даних, що зберігаються в базі даних, в основі своїй геоінформаційна на рівні сутностей та відношень, та об’єктно – реляційна на рівні системи управління базами даних. Система адміністрування регламентованого доступу користувачів гарантує персоніфікований доступ кожної ОТГ лише до її бази геоданих.

Ключовими функціями серверного програмного забезпечення ГІПЦ є:

щодо забезпечення регламентованого доступу до бази даних:

 — авторизація користувача перед початком роботи;
 — надання доступу до даних відповідно до прав користувача;
 — ведення журналу входу в систему та реєстрація внесених змін;

щодо введення нової та редагування існуючої інформації бази даних:

 — пошук та перегляд даних про земельні ділянки, будівлі, вулиці, та інші іменовані об’єкти території, а також експорт та друк результатів;
 — пошук даних про наявні в базі документи;
 — внесення нових документів, відповідно до яких вносяться або змінюються відомості до бази даних та редагування даних про внесені документи ;
 — внесення нових та редагування існуючих даних про земельні ділянки, будівлі, вулиці та інші іменовані об’єкти території відповідно до процедур, що підтверджуються посиланнями на зареєстровані в базі даних документи;

щодо повсякденного управління програмним забезпеченням:

 — введення основного довідника бази даних;
 — реєстрація та зміна статусу користувача;
 — перегляд журналу входу в систему та реєстрації внесених змін.

Інструментарій географічних інформаційних систем, призначених для обробки даних про землі переважно з метою адміністрування земель ОТГ, використовується як для просторового моделювання та аналізу даних, що зберігаються в базах геоданих ГІПЦ, APMax користувачів та інших доступних джерел (в тому числі накопичених на локальних комп’ютерах ОТГ, Публічній кадастровий карті України тощо), так і відображення результатів моделювання у вигляді документів (карти, тексти, таблиці, діаграми). Структура програмного забезпечення ГІПЦ забезпечує інтероперабельність - об’єднання інформації з різних джерел з використанням WEB – засобів для її інтеграції з геоінформаційними системами містобудівного кадастру за рахунок створення загального інформаційного простору регіону. При цьому, якщо обмін даними здійснюється шляхом виклику сервісів або відправки/отримання повідомлень, то в якості середовища для обміну можна використати регіональну сервісну шини – Enteriprise Service Bus (EBS). Таке рішення відразу ж набагато спрощує взаємодію між кожною парою систем – необхідно лише забезпечити процедури доступу до їх сервісів. Інтеграція з існуючими системами містобудівного кадастру зводиться до доопрацювання існуючих застосувань в частині створення відповідних сервісів та публікацію відповідних даних на будь – якому геопорталі. Таким чином, створений компанією «БломІнфо – Юкрейн» програмно – технічний комплекс ГІПЦ дозволив не тільки за результатами інвентаризацію наявних ресурсів в пілотних ОТГ, створити бази геоданих ресурсів громад, не тільки розробити картосхеми сучасного і перспективного використання земель, а й підготувати фахівців ОТГ для подальших кроків на шляху цифровізації, який обрала Україна.

В.В. Парахін